Марія Мелешко: «Щиро дякуємо мешканцям Загреба за прийомом біженців, які змушені були втікати з України»

Українці, жінки, чоловіки та діти повинні тікати з домівок у невідомість. З початку подій 24 лютого понад 5 мільйонів українців покинули свою країну, а близько 15 тисяч знайшли житло в Загребі та по всій Хорватії. Президент Української громади міста Загреба Марія Мелешко та представник української національної меншини міста Загреба Віктор Філіма розповідають про те, як зустрічають біженців у Хорватії, в тому числі у Загребі. Офіційно громада заснована у 2007 році і з тих пір працює над проведенням різноманітних майстер-класів, форумів та культурно-мистецьких заходів. Тепер громада піклується про основні умови життя свого народу, який тікає від вбивств, руйнувань і нещастя. «Громада почала активно працювати з першого дня, — каже Марія Мелеско. Співпрацює, зокрема, з Червоним Хрестом, особливо в перекладах. Проводяться волонтерські заняття з хорватської мови, українцям відповідають на запитання від А до Я, а доки Загреб діє «вкрай коректно».

«Одним із найбільш важливих питань в Загребі є дитячі садки. Деякі діти вже пішли в дитячий садок, але, звичайно, це завжди було проблемою навіть для місцевих жителів. Українці хотіли б жити нормальним соціальним життям, якого їм не вистачає, і хочуть знати, куди вони можуть відвести своїх дітей на деякий час, щоб мати можливість попрацювати. Люди, які проживають у колективному житлі, не мають таких проблем, тому що майже всі їхні потреби задовольняються і вони знаходяться в дуже хорошому середовищі. Місто Загреб надав їм безкоштовний проїзд в ZET-і, що дуже важливо. Сьогодні міський голова був у Місті молоді і говорив з людьми про те, що саме їм потрібно першочергово. Звісно, ​​зараз українці цікавляться питаннями інтеграції, але система працює, і першочергові потреби біженців задовольняються», – коментарі для Zagreb News Марія Мелешко, яка народилася в Києві, а після заміжжя переїхала до Загреба.

Вони надзвичайно вдячні кафедрі української мови філософського факультету в Загребі. Студенти та викладачі швидко звернулися до Цивільного захисту та Червоного Хреста, щоб мати можливість надати допомогу. Вони допомагають налагодити спілкування з людьми, які прибули до нової держави, що значно прискорює швидкість вирішення проблем біженців.

«Українці дуже вдячні за все, вони почуваються захищено. Мешканці Загреба допомагають всіма можливими способами. Школи та діти дуже добре сприймають молоде покоління. Дітям дають деякі речі, що показує гарну організованість. У нас є ціла купа листів, які пишуть загребські діти українським дітям. Для батьків дуже важливо, щоб їх дітей добре прийняли. Тому щиро дякуємо за це всім хорватам, скидаємо перед вами капелюх», – сказала Марія Мелешко.

Стосовно Віктора Філіми, то він вважає, що життя українського народу в межах та поза межами країни «докорінно змінився». Він народився в Осієку, а згодом переїхав до Загреба. Донедавна, як і Марія Мелешко, він боровся за збереження української культури. Національна меншина в Україні невелика, але вже зараз прогнозують, що її кількість "зросте в десятки разів". Водночас, разом із усією українською національною меншиною, він хоче бути сполучною ланкою між українськими біженцями та всіма відповідними хорватськими інституціями, а минуле Хорватії лише створює додаткову чутливість громадян до українського народу. Багато українців вірять, що повернуться додому після війни, але, за словами Філіми, через обставини інтеграції деякі з них не зможуть повернутися. Тому необхідно вживати додаткових заходів.

«Ми бачимо та відчуваємо всебічну допомогу хорватів. Враховуючи, що кількість населення української меншини в Хорватії зростає, лише невелика кількість українців була тимчасово або постійно розміщена. Близько 80 відсотків біженців широко розпвсюдились по всій Хорватії. Наразі, найбільш важливим моментом для біженців є інформація. Необхідно відкрити урядовий офіс для українських біженців або сервісний центр, який міг би обслуговувати таку велику кількість населення. Тепер про вигнанців потрібно постійно піклуватися, щоб вони якнайшвидше інтегрувалися в суспільство при цьому зберігши своє коріння», — кажуть наші співрозмовники.