Українка Ірина в'яже милі іграшки: Чудові люди з Хорватії подарували мені нитки та гачки для в’язання

Доля завела і молоду Ірину Сєрікову (26) з Харкова до Хорватії. Психолог за фахом, вона завоювала прихильність дітей в Україні та радувала всіх, хто мав нагоду побачити її справжні маленькі витвори мистецтва. Півтора роки тому вона у вільний час зв’язала перші вовняні шкарпетки. Це був спосіб перевірити себе в нових навичках, яким вона вчилася з відеоуроків.

«Я подарувала шкарпетки своєму хлопцеві, а сама продовжувала робити плюшеві іграшки. Спочатку я зробила великого рожевого плюшевого кролика з довгими вухами, і він залишається моєю фірмовою маркою до сьогодні. Друг запропонував мені назвати бренд на честь кролика — «Ushi plushi», – говорить Ірина для 24Sata.

Але все змінила ситуація в Україні. Вона не роздумуючи вирішила втікати разом із 16-річною сестрою. Забрати з собою їм нічого не вдалося, а їх сім’я змушена була залишитись там. Вони три дні їхали з незнайомцями на фургоні. На щастя, у Самоборі вони натрапили на чоловіка, якого звати Мартін, він дав їм будинок у користування до літа, тому що сам він виїхав. За це вони йому безмежно вдячні.

На виготовлення однієї іграшки їй потрібно від одного до чотирьох днів, а після сплетіння вона наповнює їх «ватою». Зазвичай вона виготовляє кроликів, а також шкарпетки, рюкзаки, вінки на двері чи декоративні хмаринки, і її часто просили зробити індивідуальні іграшки.

«Окрім додаткових робіт, якими я зараз займаюсь, мені дуже хотілося в’язати. Але в мене нічого не було, я навіть начків не взяла. Кілька тижнів тому розпочалася акція і волонтери в групах у Facebook попросили зібрати плюшеву вовну та спиці. Дуже багато людей захотіло допомогти. Одна людина відвела мене в магазин, щоб я взяла все що треба. Люди були справді чудові, прислали мені матеріал навіть дівчата, які вже давно в’яжуть в Хорватії, тож я зв’язала ці іграшки за короткий час», – показує Ірина різнокольорові іграшки кореспонденту 24Sata, але виглядає вона помітно здивовано всім, що пережила за останні тижні. В’язання для неї, певним чином, і розрада, і терапія.

Вона згадує, як створила ляльку, схожу на дівчинку хвору на рак, яка їде в Америку на лікування...

«Я часто роблю іграшки на замовлення, тому що клієнтам найбільше подобається, коли вони можуть вибрати форму, колір і розмір. Звичайно, кожен продукт також отримує останній «штрих», щоб кожен клієнт відчував себе особливим. Кожна іграшка особлива, бо індивідуальна. Я не можу зробити дві абсолютно однакові іграшки. Особливими є те, що кожна іграшка є частинкою моєї душі та любові. Я створюю іграшки по натхненню і завжди уважно прислухаюся до побажань замовника. Я намагаюся виконати всі побажання, щоб іграшка приносила максимальне задоволення власнику», – додає вона. Наразі вона сплела більше сотні іграшок.

«Ідеї ​​приходять до мене щодня, і я не встигаю втілити їх усі в життя», - розповіла Ірина. Дівчина сподівається незабаром повернутися на батьківщину, де вона продовжить життя, яке знала колись.